Різноманітність та почуття гумору, вміння робити так, щоб тебе слухали та ще й купляли, презентабельність та авантюризм  — усе це живе в одній людині, яку звуть Макс Кідрук. Його називають українським Стівеном Кінгом, ним захоплюються читатчі будь-якого віку, і це зрозуміло, тому що коли багато робиш – багато маєш. Мандрівник, який бував в Намібії, Сирії, острові Пасхи та й вже не перелічити всі місця, спілкується з Інформатором про рідне, улюблене місце в світі – Україну.

 — Привіт! Зразу до діла, хай це питання буде вирване з контексту конструкції спілкування, але багато кого хвилює зараз одна річ – «ЛНР» та «ДНР», матів після двох цих абревіатур не буде, цікаво ось що – твоє ставлення до цих так би мовити структур?

— Привіт! Ставлення відверто негативне. І річ не в тім, що я аж так хочу, щоб Крим чи Донбас залишалися в складі України. Якби більшість жителів цих регіонів цивілізовано заявили про відмову йти до Європи та бажання приєднатись до Росії, я б не мав би права їм заперечувати чи силоміць їх утримувати. Але це має бути ЦИВІЛІЗОВАНО. Як, скажімо, у Шотландії, де нещодавно відбулось голосування з приводу виходу зі складу Великої Британії. В жодному разі не так, як це відбувається у самопроголошених ДНР та ЛНР: через шантаж, залякування людей, мародерства, беззаконня, масоване накачування регіону зброєю з Росії, а також розстріли ні в чому невинних людей лише за те, що вони підтримують Україну і хочуть жити в Україні. В далекій перспективі ДНР та ЛНР приречені. Ці республіки згноять самі себе.

 — Ти багато мандрував, був у таких країнах, котрі не занесені до путиводників турагенцій. Скажи, чи зустрічав ти якійсь схожий режим з тим, що є на Донбасі зараз?

 — В жодній з країн, де я був, я не бачив нічого подібного. Бачив жебрацтво, бачив багатство, але щось подібне з тим, що відбувається зараз на Сході України, ще не доводилось зустрічати.

 — На твою думку – це руйнівний режим?

— Однозначно так. Деструктивний. Ополченці не просто приводять населення цих регіонів України до зубожіння. Вони відбирають у людей елементарні права, в тому числі й право на життя.

 — Ти розповідав, що пишеш книгу, яка не буде характерною для твоєї творчості. Судячи з натяків, стає зрозуміло, що книга буде про Україну та події, які відбулись протягом останнього року. Є така паралель – твоє «Жорстоке небо» стало «чорним пророцтвом»: після виходу  книжки у майже такій самій ситуації розбився літак у Москві. Тебе не лякає, що після виходу книги про Україну ти можеш знову стати «чорним пророком»?

— Не лякає. Я хочу написати книгу, завдяки якій світ дізнається про події тут, у нас, про те, що насправді діється на сході України. Хоча не лише для решти світу. Ця книга адресуватиметься також і українцям. Особливо — байдужим українцям. Не розумію, як можна залишатися байдужим з приводу того, що коїться на сході зараз. А байдужі є. Причому як на сході, так і на заході України. Коли бачу молодих, активних, освічених людей з Донбасу, я розумію, що пишу також заради них. Саме заради таких нам не можна відступати, нам слід продовжувати боротьбу за нормальний, цивілізований, звільнений від бандитів Донбас.

Денис Бісквітов для informator.lg.ua