С октября прошлого года Северодонецк (подконтрольная Украине часть Луганщины, именно в этом городе сосредоточены областные власти) взбудоражен слухами о возможном переименовании. Свое отношение к этому вопросу высказал и.о. первого заместителя городского головы Сергей Зарецкий.

Напомним, что 27 октября некоторые народные депутаты Украины внесли на рассмотрение Верховной Рады законопроект о переименовании, а точнее «приведении в соответствие с правилами украинского правописания» названия города «Сєвєродонецьк» в «Сіверськодонецьк». Авторами предложения выступили 12 депутатов от различных политических сил: Александр Бригинец, Ирина Суслова, Ирина Фриз, Ольга Червакова и другие. Это вызвало неоднозначную реакцию и недоумение самих северодончан.
Известный краевед Сергей Каленюк пишет о происхождении названия города следующее:
«9 липня 1947 року Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про прискорення будівництва Лисичанського хімкомбінату. Планувалося, що розгортання будівництва призведе до переростання селища Лисхімбуд у місто. А місту потрібно ім’я. У довідці про селище при Лисичанському хімкомбінаті голова і секретар виконкому Лисхімбудівської ради депутатів трудящих вказали: «В части названия города у трудящихся имеется ряд предложений, как-то: 1. Донецк. 2. Красно-Донецк. 3. Северо-Донецк. 4. Ново-Лисичанск. 5. Светлоград».
Із п’яти варіантів у трьох присутнє Донецьк. Ця назва тоді ще була вільною, бо сучасний Донецьк у той час називався Сталіно. Тож у Сєверодонецька був шанс стати Донецьком. І це було б мотивовано, адже місто вийшло з Лисичанська – «колиски Донбасу». Основний акцент зроблено не на назві річки, а на назві регіону – Донецького: Донецький край, Донецький басейн.
Північно-Донецький склозавод та Північно-Донецький рудник та інші назви лисичанських підприємств утворені не від річки, а від півночі Донецького краю і Донецької губернії. У 1927 році розпочалося проектування «СевДонГРЭС» (російською – Северо-Донецкая государственная районная электростанция), українською мовою в деяких документах писали «Північдондрес».
З 1913 по 1953 рік існувала «Северо-Донецкая железная дорога» – Північно-Донецька залізниця. Ця назва точно походить не від річки, яку іноді могли писати як Північний Донець, бо була ще й Південно-Донецька залізниця, але ж Південного Дінця немає. Лише у 1953 році їх об’єднали, утворивши Донецьку залізницю.
Топоніміка Донбасу і околиць Лисичанська свідчить, що назва походить від – північ Донбасу, яким був Лисичанськ, а тогочасний Лисхімбуд був частиною Лисичанська.
І коли у 1950 році настала пора дати повноцінне ім’я селищу, бо Лисхімбуд було лише назвою будівництва, то секретар парткому будівництва хімкомбінату О.М. Сафонов після триденного обговорення в колективах надав до обкому чотири основних варіанти: Світлоград, Менделєєвськ, Комсомольськ-на-Дінці і Сєверодонецьк. Молодь пропонувала Комсомольськ-на-Дінці, керівнику тресту «Лисхімбуд» П.П. Новікову подобалося Менделєєвськ, були прихильники і Сєверодонецька. Але більшість схилялася до Світлограда, назви, яка лишалася популярною ще від 1947 року. Вже навіть була замовлена печатка і штампи з цією назвою для третього відділення міліції м. Лисичанська, яке обслуговувало селище. Але 27 січня 1950 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР місту було затверджено ім’я Сєверодонецьк».
«Переименование населенных пунктов невозможно только по инициативе кого-то из народных депутатов Украины. Существует определенная процедура: сначала органы местного самоуправления или громада должны выступить с инициативой, после чего проводятся общественные слушания, а только лишь потом подается законопроект в Верховную Раду», – объяснил и.о. первого заместителя городского головы Сергей Зарецкий, отметив, что переименование населенного пункта происходит только, если такое решение приняла громада – местные жители.
Недавно на имя городского головы поступило письмо, в котором сообщается, что на очередном заседании комитета Верховной Рады снова будет рассмотрен вопрос о переименовании Северодонецка. В итоге проект отклонен, так как он был внесен с нарушением процедуры, без общественного обсуждения.
В комитет направлены письма городского совета, который выступил против переименования, Луганской областной военно-гражданской администрации, также не поддержавшей данную инициативу. Обсуждение не проводилось, были зачитаны документы, и единогласно члены комитета проголосовали «против».
«Горожане вопрос по переименованию не обсуждали. Переименование Северодонецка не было вызвано и попыткой декоммунизации. Я считаю, что применялась всего лишь одна из технологий привлечения внимания жителей Северодонецка, чтобы отвлечь от настоящих проблем города, — считает Зарецкий. — Мы все помним, как собирались подписи горожан, возмущенных возможностью переименования города. Но, как становится понятно теперь, вопрос переименования и не мог быть решен изначально, ведь была нарушена процедура. Просто нашелся способ привлечения горожан к неким синим палаткам, из которых то раздают желтую прессу, то собирают подписи. Это политические технологии».
Сергей Викторович подчеркивает, что переименовывать Северодонецк никто не собирается. И призывает политиков заняться насущными делами города и горожан.