В Золотому Луганської області, де досі не відбулося розведення військ, продовжують знаходитися ветерани ЗСУ та представники «Нацкорпусу». Про свої функції, мету та можливі подальші дії журналістам розповів координатор штабу акції «Нацкорпуса»  «Ні капітуляції» Юрій Капка, повідомляє Informator.media.

Що ви робите в Золотому?

В Золотому повинна бути спроба розведення війск, вона не відбулась, і в мене зараз немає точної офіційної інформації, коли буде наступна спроба розведення, або взагалі як українська влада буде ініціювати спроби розведення сил. Але зараз ми  зосереджені на тому, щоби виконувати гуманітарну місію – допомогати мешканцям, які знаходяться в прифронтовій зоні, та особлива наша увага до людей, які в разі розведенння можуть опинитися в сірій зоні. Тобто ми налогоджуємо систему контактів з мирними мешканцями, доставляємо гуманітарну допомогу. Ми працюємо з волонтерами по всій Україні.

Скільки днів в Золотому знаходяться представники Нацкорпусу, та скільки людей прибуло в прифронтове селище?

Сюди ми заїхали в понеділок. Зараз тут знаходиться близко ста людей. Це не тільки полк «Азов», це й ветерани Збройних сил України, і представники Міністерства внутрішніх справ, іншіх підрозділів, ветерани ССО, багатьох бригад, які знаходяться в складі Збройних сил і представники добровольчих формуваннь. Це «Правий Сектор», «Айдар», «Донбас». Ми неоднарозово кидали запрошення, до всіх, кому небайдужа доля розведення військ та людей в сірій зоні, ми зверталися до всіх ветеранських організацій, та готові приняти всіх, хто хоче приїхати сюди та бути корисним.

Що будуть робити ветерани, якщо українські війска відійдуть від Золотого?

Коли говорять заяви про розведення та кажуть, що ми просунулись вглиб территорії України на один кілометр, це досить таки абстрактний кілометр. Тому що потрібно розуміти ситуацію з точки зору віськової справи. Зараз українська армія знаходиться на тих позиціях, які вони своєю кров`ю здобували і утримували. Це вигідні позиції по відношенню до тієї сторони. Якщо говоритти про відведення, то потрібно шукати наступні вигідні позиції. Такі позиції на багатьох ділянках фронту можуть бути, наприклад, в п`яти кілометрах навіть, і далі. Якщо уявити умовний кілометр, тоді лінія розмежування буде проходии по жилих кварталах. Уявіть тих людей, які залишаться в сірій зоні, які будуть під небезпекою обстрілів зі стрілецької зброї та крупних калібрів.

Навіть по цих домовленностях, які вони хочуть зараз застосувати, ЗСУ повинні знятися з позицій, які зараз уже є, облаштувати наступні позиції, облаштувати їх, та сподіватись, що та сторона не займе позиції, які ми покинули. Якщо така ситуація відбудеться, головна наша задача, це забезпечити безпеку тих людей, які звернулися до нас, забезпечити їх найнеобхіднішими речами. Це провізія, питна вода, дрова та вугілля. Ми готові захищати наших громадян, як ветерани, як українці. Нам небайдужа доля нашіх людей і цієї країни. Ми готові до будь якого розгоратння ситуації. Ми проробили певний план, як усе це буде відбуватись.

Структура вже вибудувана, є відповідальні люди за певними напрямками. У нас є люди, які самі родом з цих районів, у нас є досить таки багато оперативної інформації з цих ділянок. Це не була спонтанна акція, ми готувалися до цього. До нас зверталися місцеві мешканці, ми вийшли на зв`язок з місцевими адмміністраціями, вони були тількі раді. Тому що не вистачає людей, які можуть забезпечувати безпеку і елементарно допомагати. Вони виділили нам будинки, тут дуже багато покинутих будівель. Ми приїхали. заселилися и зараз там живемо, швидко облаштували наш побут.

Кому підпорядковується вся ця організація, хто є командиром?Звідки фінансуваня?

Лідером всієї цієї ініціативи був Андрій Білецький. Комунікація відбувається через нього. Щодо фінансування: багато хто з нас служили, багато хто з нас після війни знайшли своє місце в соціумі. Тут немає бідних людей. Нам допомогають волонтери, це провізія та пальне. За житло ми домовилися з місцевою адміністрацією. Централізованого фінансового вливання сюди навіть не потрібно. Ми домовилися з усіма силовими структурами, про те що буде певна група людей, які будуть там знаходитись, для того що була комунікація, та розуміння, що то за люди.

Чи бачили ветерани ЗСУ та члени добробатів сигнал террористів «ЛНР», даючий знати про готовність тієї сторони до розведення сил та війсь?

Рельєф місцевості не дозволяє побачити, що відбувається. наприклад, за 200 метрів. Тобто побачити білу сигнальну ракету на фоні білого неба… В ночі ми чули «сигнальні» вибухи та «сигнальну» стрільбу, можливо це вони мають на увазі. Поки я тут знаходжусь, тут жодного дня не було тиші. Вчора так само були обстріли.

Якась комунікація з ЗСУ у вaс є?

Тільки ми сюди приїхали, ми почали відразу шукати контакти. У нас є контакти і з поліцією, и з ЗСУ і з СЦКК. Багато місцевих людей боялися, але кожна людина, з якою ми спілкувалися, розуміла, для чого ми тут.

Яким чином можна закінчити війну, на вашу думку?

Війну можна припинити лише тоді, коли українські віська будуть знаходитися на кордоні з Російською Федерацією. В нас є практика, як відбувалося розведення в Станиці Луганській. Ми бачимо, що як тільки українські військові посунулись, то та сторон також посунула свої позиції. Потрібно розуміти, як взагали відбуватися має відведення. Взяти, наприклад, Горлівку. Позиції сепаратистів розташовані буквально на окраїні міста. У нас же розведення повинно бути двохстороннє? Якщо вони посунуть свої позиції на кілометр назад, то ці жилі квартали опиняься в сірій зоні. Вони ніколи на це не підуть. Взагалі, та сторона тут мала спроби посунути свої позиції назад? Я цього не знаю.

Можливо, ті люди, які підписували Мінські домовленності, вони думали, що Україна велика, та один километр туди-сюди це не бути грати ролі. Якщо хтось думає, що розведення сил – це гарантії того, що цей конфлікт буде вичерпано, то це просто зрада елементарних державних інтересів. Розведення – це коли війська відходять назад. Люди, які проливали свою кров за ті позиції, на яких вони зараз стоять, повинні відступити… В 2014 році українська армія наступала, звільняючи один населенний пункт за одним. В армії бойовий дух просто зашкалював, бійці рвалися в бій. Потім, коли настало затишшя, після Іловайську, Дебальцево, Донецького аеропорту українські війська були змушені відступати, моральний дух армії впав дуже низько. Якщо зараз відступати – моральний дух військових похитнеться. Це неправильно.