Одному з найгучніших політичних скандалів часів президентства Зеленського — зриву спецоперації по затриманню «вагнерівців» — виповнився рік. Рівно рік тому, 29 липня, на весь світ прогриміла новина про те, що в санаторії під Мінськом затримали найманців так званої ПВК Вагнера.
Першою версією того, що відбулось в Мінську, пролунали заяви Олександра Лукашенка: він назвав метою затриманих — втручання у вибори в Білорусі. Про те, що вже за декілька тижнів у «зливі» спецоперації по затриманню «вагнерівців» і державній зраді звинуватять найближче оточення президента України Володимира Зеленського, тоді ніхто навіть подумати не міг. Але відбулось саме так.
Пройшов рік. Сотні заяв, десятки звинувачень і навпіл розколоте українське суспільство: одна частина звинувачує Зеленського в зраді, інша — його опонентів у популізмі. І в цій війні головне питання — а що взагалі відбулось там, в Мінську? — відійшло на другий план. Відповідь на нього і спробуємо дати в річницю «вагнергейту».
ОФІС ЗЕЛЕНСЬКОГО: ВІД ЗАПЕРЕЧЕННЯ ДО ПРИЙНЯТТЯ
Місяць тому, 24 червня, в інтерв’ю телеканалу 1+1 президент вперше розлого прокоментував події річної давнини. «Це точно не була наша операція. Ідея цієї операції була, скажімо так, інших країн, — сказав Зеленський. — Те, що Україну максимально затягували в це питання — це правда. І те, що цього не відбулося, ще раз проводячи паралелі з тим, що сталося у Білорусі, я вважаю — слава Богу, що ми проявили питання суб’єктності».
СКРІНШОТ ВІДЕО «СВОБОДА СЛОВА»
Кожна заява президента в цьому інтерв’ю була суперечливою. Але фактично Зеленський однозначно сказав: спецоперація була. І ці його слова повністю суперечили тому, що казав голова його Офісу Андрій Єрмак одразу після затримання «вагнерівців».
«Детективна історія, яка вигадана від самого початку і до кінця, — говорив Єрмак у вересні 2020-го в ефірі «Свободи слова Савіка Шустера». — Взято кілька фактів із реальності, додані художні вигадки, і створилася масштабна історія, яка дійсно вражає. Але все не так смішно, а коли це стосується питання національної безпеки, — це зовсім не смішно».
Ніхто, правда, і не сміявся. Сьогоднішні слова президента суперечили його власним словам, сказаним рівно рік тому. «Маячня. Я про це читав. Сумно, що деякі засоби масової інформації передрукували «Комсомольську правду» (здається, російську), зробили з цього сенсацію в Україні. Я не знаю ні про який «злив» якоїсь там операції», — сказав сам Зеленський в коментарі виданню Радіо свобода 20 серпня 2020 року, через два дні після того, як в Україні вибухнув скандал.
Такі суперечливі пояснення перших осіб викликали логічне питання: то коли Банкова каже правду — коли стверджує, що ніякої операції і зради не було, чи коли Зеленський заявляє, що операція була, і він особисто подзвонив Лукашенку?
СКРІНШОТ «КАНАЛ 1+1»
«Коли «вагнерівці» були на території Білорусі, я подзвонив Олександру Григоровичу, я сказав йому, я його попередив», — сказав Зеленський «плюсам». Не уточнивши при цьому, коли відбулась та розмова — до чи після затримання бойовиків. І не пояснивши, про що саме він «попередив» Лукашенка. Тільки в ОП постфактум прокоментували, що слова глави держави перекрутили.
Щоб відповісти на обидва питання — чи була операція і, якщо так — хто тоді її зірвав, відновимо хронологію подій.
СУПЕРЕЧЛИВЕ ЗАТРИМАННЯ «ВАГНЕРІВЦІВ»
Одразу після того, як білоруське КДБ затримало російських найманців і Лукашенко звинуватив Росію у втручанні у вибори в Білорусі, українська влада зажадала екстрадиції частини затриманих — бо ті були причетні до злочинів на окупованому Донбасі.
Російська ж влада в особі посла в Білорусі Дмитра Мезенцева почала виправдовуватись. Той заявив, що бойовики летіли в Туреччину через Мінськ і просто запізнились на літак. Зверніть увагу: на цьому етапі ніхто не говорить ні про яку спецоперацію, а між офіційним Києвом, Мінськом і Москвою триває виключно обмін заявами про те, кому ж видадуть затриманих.
Лише 6 серпня, тобто через тиждень після затримання, російська «Комсомольська правда» справді публікує текст з історією про спецоперацію українських спецслужб, і саме на цю статтю посилатиметься потім Зеленський, коли скаже, що операції не було. І це дійсно стане переконливим аргументом для багатьох. Навіть для частини силовиків. Ось як розповів про це каналу «Є питання» колишній співробітник головного управління СБУ в Києві, а тепер консультант парламентського комітету нацбезпеки Іван Ступак.
ФОТО: SPUTNIK.BY
«Коли вся ця історія почалась, я був одним з тих, хто казали, що нічого не було, все це лажа. Чому я так вважав? Оскільки найперший витік цієї інформації був з ресурсу «Комсомольска правда», причому саме від того журналіста, який писав, що Яценюк воював в Чечні. Я подумав: ясно, черговий вкид», — згадує Ступак.
Історія, опублікована в російській «КП», в Україні за визначенням не могла стати популярною версією того, що відбулось. Але вже на цьому етапі паралельно відбуваються події, на які спочатку ніхто не звертає уваги. 5 серпня 2020 року звільняють керівника Головного управління розвідки Міноборони Василя Бурбу. Офіс президента, щоправда, акцентує увагу не на його звільненні, а не призначенні нового керівника — Кирила Буданова. Вже за два тижні в інтерв’ю Олексію Арестовичу, майбутньому раднику Єрмака, Буданов буде публічно доводити, що ніякої операції не було.
Але це буде пізніше, а станом на 12 серпня українська прокуратура звертається до Білоруської влади з вимогою екстрадувати бойовиків до України. Проте вже за два дні Лукашенко віддасть найманців росіянам. Хоча ще двома тижнями раніше стверджував, що ці російські диверсанти приїхали до Мінську чинити провокації проти нього. Українська влада, звісно, висловлює глибоку стурбованість, але на це у неї залишається усього чотири дні. Бо 18 серпня відбувся інформаційний вибух: українські журналісти оприлюднили свою версію подій в Мінську.
«ЗЛИВ» ПРО «ЗЛИВ»
За версією журналістів Юрія Бутусова, Яніни Соколової і видання Українська правда, які посилались на власні джерела, відбулося наступне. 24 липня, коли міжнародна операція з затримання «вагнерівців» була на фінішній прямій, в Офісі президента на Банковій пройшла таємна нарада. На ній той самий Бурба, тодішній голова ГУР, доповідав про хід спецоперації. Єрмак, який в ті дні вів перемовини про режим припинення вогню на Донбасі вже з 27 липня, зажадав відкласти затримання найманців — бо, мовляв, це могло роздратувати росіян і зірвати домовленості. І Зеленський підтримав цю пропозицію, віддавши відповідний наказ. А вже 29-го росіян затримали білоруські КДБісти.
Саме публікації журналістів стали відправною точкою шпигунського скандалу.
«Спочатку це виглядало як дійсно мутна історія нібито зі зливом операції, а потім був «злив» про «злив». Я так розумію, якимось особам або в силових органах, або правоохоронних не сподобалась ця ситуація з Офісом президента, і вони передали журналістам певні матеріали. І українська влада вирішила казати, що нічого не було, — каже Ступак. — Я так розумію, стратегія ОП була: треба вичекати тиждень-два-місяць, а далі порядок денний буде настільки масштабним, що вся ця історія буде похована під грудою інших подій, і всі забудуть. Але не забули — рік уже всі згадують».
Ця версія подій стала основною у публічному просторі. І поступово почали з’являтися факти на її підтвердження. Дуже скоро стало відомо, що на момент подій в Мінську СБУ почала кримінальні провадження стосовно найманців і навіть мала підготовлений судовий дозвіл на їх арешт — ще до того, як бойовиків затримали в Мінську. Офіційна українська влада вперто наполягала, що усе озвучене — вигадки, але під тиском ЗМІ і ряду політиків кримінальні справи у Державному бюро розслідувань врешті з цього приводу таки відкрили.
Крім того, у вересні на сайті Верховної Ради з’явилась петиція з вимогою створити Тимчасову слідчу комісію, яка б розібралася і дала відповідь на питання — державна зрада була чи ні. Необхідні 25 тисяч підписів громадян петиція набрала за рекордні 5 днів. І постанову про створення такої ТСК зареєстрував колишній співробітник СБУ, депутат фракції голос Роман Костенко — член парламентського комітету Нацбезпеки.
ФОТО: ГРОМАДСЬКЕ РАДІО
«Згідно з постановою, в ТСК увійшли ми, фракція Голос, Європейська солідарність, Батьківщина, а «слуги народу» сказали, що не дадуть туди людей, що ніякої операції не було, що це політичні закиди. Думали, що справа замнеться. Але побачили, що ми цю справу тримаємо на контролі, а потім і міжнародні партнери почали говорити, журналісти-розслідувачі цим зайнялись, бо справа, дійсно, резонансна — вони розуміють, що це питання державної зради під час війни, і треба дослідити, вона була чи не була, і раз і назавжди зняти це питання, — каже Костенко. — Коли вони зрозуміли, що справа на контролі, вирішили зробити свою комісію, де вони будуть головувати і вести свій порядок денний».
ТСК: РОЗСЛІДУВАННЯ ЧИ ГРА В ІМІТАЦІЮ?
Депутати від опозиційних фракцій стверджують, що влада зробила все, аби крапка в цій історії ніколи не була поставлена. А «слуги народу», делеговані президентською фракцією розбиратись з ситуацією, нарікають на популізм опонентів.
«ТСК по «вагнерівцях» в тій формі, в якій вона пропонувалась, була такою, в яку не увійшла би найбільша фракція в парламенті, і не тому, що ми когось там захищаємо, — каже Святослав Юраш, народний депутат фракції «Слуга Народу» і член ТСК. — Ми не знаємо, що відбулось. А назва тієї ТСК була так сформульована, ніби все вже відомо і зрозуміло. Наше бажання було — створити таку ТСК, яка стосується ширшої історії — численних і всюдисущих порушень, які стосуються нашої державності і незалежності».
В підсумку, ТСК в Раді таки створили, але лише через 9 місяців, у травні 2021-го, і дещо не ту, яку вимагала опозиція. Комісії доручили розглянути набагато більше питань, ніж можливий зрив спецоперації. Але на межі 2020-го і 2021-го з’явилося ще два додаткових свідчення того, що операція таки готувалась. По-перше, про це заявив 5-й президент України Петро Порошенко. А по друге, за розслідування справи взялися журналісти проекту розслідувань Bellingcat. Один з них, Крісто Грозєв, в інтерв’ю каналу «Є питання» розповідав тоді таке.
«Операція була. По цій темі стільки документів, стільки слідів залишилось, що незрозуміло, з якою взагалі метою заперечується існування цієї операції, яка була реально дуже професійно зроблена, і могла бути успіхом для України навіть в тому урізаному варіанті, в якому вона відбулась. Як можуть сподіватись, що все це залишиться недоведеним, якщо є стільки слідів, включаючи навіть те, що були виписані судові рішення про арешт цих «вагнерівців», якщо б вони потрапили в Україну», — казав в грудні Грозєв.
Фільм-розслідування мав вийти у лютому, потім його відклали на квітень, потім пообіцяли до річниці ймовірного зливу. Зараз Грозєв каже, що фільм буде «незабаром».
ХРІСТО ГРОЗЄВ. СКРІНШОТ ВІДЕО «Є ПИТАННЯ»
А от з Порошенком інша історія: ТСК, яку створили для встановлення правди про операцію, вирішила викликати 5-го президента на засідання, щоб він підтвердив свої слова.
«Перший заявник, який сказав, що він цю історію організував — Порошенко — не прийшов на ТСК. Якщо не приходять запрошені на ТСК, ми маємо право силовими методами затягувати їх на засідання, — каже нардеп Юраш. — В цій історії треба, в першу чергу, почути людину, яка розказує і представляє цю історію. ТСК ж — це не медіа, яке збирає чутки і думки. Тут треба факти представити. А факти це є допит, бесіда під запис. Тому ми чекаємо Петра Олексійовича на свідчення».
Костенко ж стверджує, що замість Порошенка його колеги по Раді, представники монобільшості, мапи б в першу чергу запросити на ТСК учасників спецоперації. «Ми розслідуємо зрив спецоперації, і перше, що треба з’ясувати — це чи була спецоперація і чи був зрив. Ми знаємо, що була нарада в Офісі президента. Жоден з тих, хто був на нараді, не був запрошений на ТСК. Просто запросіть і спитайте: «Була така нарада? Була така спецоперація?», — каже нардеп. — Вони б відповіли. Потім я запропонував — запросіть Василя Бурбу, людину, яка керувала на той момент розвідкою. Мені відповіли: «Да-да-да, потім запросимо». До сих пір ніхто нікого не запросив. Тут не потрібно бути сильно розумним аналітиком, щоб зрозуміти, хоче комісія розібратися, чи не не хоче».
Так само не планує президентська ТСК запрошувати на свої засідання самого президента. «Ми вирішили йти покроково, починаючи з 2018 року, тому що ця дата фігурує як дата початку, — каже Віталій Безгін, ще один «слуга народу» і член ТСК. — Чи піднімалося питання щодо виклику Володимира Олександровича? Ні, цього не було, хоча, ймовірно, представників Офісу президенту будемо запрошувати».
Початок розслідування можливого «зливу» в ДБР, теж, насправді, поки що не означає, що правоохоронні органи дійсно взялись за справу. Слідчий, пояснює Ступак, просто зобов’язаний відкрити кримінальне провадження за фактом повідомлення громадянина або ЗМІ. «Якщо вони [Офіс президента] будуть протистояти відкриттю справи, це буде вказувати на їхню зацікавленість. І вони вирішили піти по цьому шляху: давайте відкриємо провадження і будемо казати «так, ми проводимо розслідування». Ніхто ж не зможе ознайомитись з цим кримінальним провадженням — це ж державна таємниця, — каже Ступак. — А потім може так статись, що взагалі його закриють».
Сам по собі факт відкриття кримінального провадження в ДБР не говорить про те, що злочин колись буде розслідуваний — справу можуть відкласти на дальню полицю на роки. Навіть попри те, що два президенти України — 5-й і 6-й — публічно підтвердили факт підготовки спецоперації. Але заяви президентів в ТСК не вважають достатнім доказом того, що операція була.
«Заява в інтерв’ю, яку одні двояко бачать, а інші трояко — це не є для ТСК інструментом пізнання. Ми не для того там, щоб дивитись кліпи з інтерв’ю», — каже «слуга народу» Юраш.
Словом, за рік після найгучнішого скандалу часів президентства Зеленського ні влада, ні силовики, не можуть відповісти не тільки на питання про те, чи мала місце державна зрада. На сьогоднішній момент формально і офіційно не встановлено навіть те, чи проводилась сама спецоперація. І тут думки народних депутатів, які мають безпосереднє відношення до діяльності ТСК, кардинально розходяться.
«Розуміння того, була операція чи ні — немає, — каже Юраш. — Заявником центральним, який прийшов на один з каналів і оголосив, що він операцію ініціював, був п’ятий президент Петро Порошенко. Петро Порошенко не прийшов, щоб представити факти щодо того, що він саме ініціював, коли був президентом. На нашу спробу докопатись, чи інші органи влади розпочали дослідження цього питання — відповіді також не отримано. Тому ще раз: тут саботаж з усіх сторін, і перш за все, від того, хто найбільше кричить».
«ТСК працює місяць, ми провели два засідання, і я досі не можу сказати, що в мене є відповідь на це питання, — каже Безгін. — Нам намагаються будувати бюрократичні заслонки, просто щоб не давати відповіді на ті питання, які стоять».
В опозиції вважають це простим затягуванням справи.
«Операція по затриманню «вагнерівців» була. Це моя особиста позиція, основана на фактах. До мене звертались безпосередньо учасники цієї операції з проханням про допомогу, щоб розслідувати і в подальшому не було таких зливів і не ставились під загрозу життя розвідників, які працюють в інтересах нашої держави», — каже Костенко.
В країні, де восьмий рік іде війна, а загроза нової російської агресії нікуди не зникла, встановити ці факти треба було б надшвидко. Бо якщо операція була, і якщо вона була зірвана через злив інформації — це пряма і серйозна загроза національним інтересам. По-перше, це може повторитись, а по-друге, це підриває довіру іноземних спецслужб до наших силовиків. Тож правдива відповідь на це питання — не забаганка і не популізм, а необхідність. Але прогнози парламентарів щодо того, скільки часу потрібно на встановлення істини — невтішні.
Наступного разу ТСК має зібратись в закритому режимі і заслухати силовиків у вересні. Тоді сподіваються отримати відповідь на питання, чи була, власне, спецоперація. Загалом же, кажуть нардепи від монобільшості, робота ТСК розрахована на півроку-рік. Потім її можуть продовжити. «В світі є дуже довгі приклади справедливості, але, як відомо, вона приходить. Так що в цій справі давати строки… Рік, п’ять, десять — неправильно було б», — каже Юраш.
Костенко заперечує: «Тут бажання потрібне. Коли у нас іде комісія, і сидить представник президента [Олексій Арестович] і щось там нотує, як, знаєте, такий наглядач, то я думаю, буде довго. Хоча крапку в цій історії можна було б поставити за місяць-два».
ФОТО: СКРІНШОТ ВІДЕО
І це ще прогнози оптимістичні. Песимістичні озвучує колишній співробітник СБУ Ступак: «Розслідування цієї історії ведеться в Службі безпеки України. Її голова — це найкращий друг президента, а процесуальний контроль здійснюється Офісом генерального прокурора. Генеральним прокурором теж є людина, наближена до Офісу президента. Матеріали справи — під грифом «цілком таємно» або під грифом «особливої важливості», тобто навіть якщо народні депутати отримають доступ до держтаємниці і ознайомляться зі справою, вони підпишуть договір про нерозголошення, і тому не зможуть надати жодної притомної інформації. Я бачу, що це тупікова історія — на даний час і до кінця каденції Володимира Олександровича Зеленського».
Словом, рівно за рік після можливого зриву спецоперації від відповіді на питання, що ж мало місце в Офісі президента 24 липня 2020 року — некомпетентність чи зрада? — ми так само далекі, як рік тому. І після водоспаду протилежних за змістом заяв очільників держави будь-яка відповідь влади на це питання тепер буде провалом. Саме тому найближчим часом цю відповідь ми навряд чи почуємо. А операція “вагнерівці” перетвориться на чергову дубину, якою опозиція битеме владу, навіть не розраховуючи почути відповідь.
Хоча принаймні частину цих відповідей могли б дати семеро людей, які рік тому, 24 липня, зустрілись в Офісі президента на Банковій: заступник голови СБУ Руслан Баранецький, начальник Головного управління розвідки Міноборони Василь Бурба, голова ОП Андрій Єрмак, перший заступник секретаря РНБО і голова комітету з розвідки Руслан Демченко, заступник голови ОП з питань оборони Роман Машовець, секретар президента Марія Левченко і сам президент Володимир Зеленський.
Двох з цих семи — заступника голови СБУ Баранецького і начальника ГУР Бурбу — президент вже звільнив. Саме вони доповідали в той день керівництву держави про фінальний етап спецоперації.