Про те, як у невеликих містах та райцентрах Донецької та Луганської областей наразі народжується практика винесення судових рішень за статтею 438 (воєнні злочини) Кримінального кодексу України, дізнавалася Каплун Наталія, завдяки участі у проєкті ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
12 серпня 2021 року у Красноармійському міськрайонному суді м. Покровська Донецької області відбулося перше (підготовче) засідання по справі стосовно обвинувачення Бражнікова Євгена — колишнього мешканця м. Донецька, незаконного в’язня концтабору «Ізоляція», який був разом з іншими бранцями звільнений у грудні 2019 року.
Євген Бражніков обвинувачується у співпраці з адміністрацією «Ізоляції» та участі у катуваннях інших в’язнів. Кримінальне провадження розслідувала Служба безпеки України й кваліфікувала його за статтями ч. 1 ст. 258-3 (сприяння діяльності терористичної групи або організації) та ч. 1 ст. 438 (жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням…, інші порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу України.
Судові слухання є складними та важливими не тільки тому, що йдеться про катування — порушення прав людини, яке є неприпустимим за будь-яких обставин й абсолютно забороненим. Суддя має розібратися, чи Євген Бражніков катував інших бранців із власної волі, чи був лише виконавцем злочинних наказів, адже він не належав до адміністрації «Ізоляції», був таким самим незаконним в’язнем, жертвою катувань та жорстокого поводження, як й потерпілі у цьому кримінальному провадженні.
Під час першого засідання прокурор подав клопотання від дев’яти потерпілих – перенести слухання справи до одного з районних судів м. Києва, оскільки більша частина потерпілих фактично проживають у Києві або Київській області. Й розгляд справи у Донецькій області створює перешкоду у доступі до правосуддя для потерпілих.
Хоча питання, що розглядав суддя Варибрус В.А., мало суто організаційний характер, воно стало об’єктом змагань для основних учасників судового процесу – прокурора Клещенка О.М., захисника обвинуваченого Гончарова В.М. та самого Бражнікова Є.М.
«Я підтримую клопотання [потерпілих] у повному обсязі у зв’язку з наступним, — у своїй промові зазначив прокурор. — Я маю у даному провадженні дев’ять потерпілих, серед яких є такі, що зареєстровані в Донецькій області, але фактично перебувають у м. Києві у зв’язку з лікуванням, проходженням реабілітації та інше… У зв’язку з цим я вважаю, що в даному випадку є всі обставини, які… підлягають задоволенню».
Із запереченням пропозиції прокурора виступили обвинувачений та його адвокат.
«Ваша честь, в мене є заперечення! – заявив суду Євген Бражніков. — По-перше, незрозуміло, чому потерпілі передали клопотання через прокурора. Можливо це прокурор сам написав, можливо це його товариш написав. Я, ваша честь, за рік досудового розслідування з дев’яти потерпілих бачив лише одного, незважаючи на ухвали суду, які зобов’язували слідчого провести одночасні допити. Інших восьмих потерпілих ми не бачили весь рік. Тепер вони не з’являються до суду, прокурор приносить якісь папери… Я не знаю, хто їх писав! Задля будь-якого рішення, що буде прийняте на підготовчому засіданні мають бути присутні потерпілі. Якщо вони не будуть присутні, в подальшому можна буде скасувати будь-яке рішення».
Заперечення обвинуваченого підтримав його захисник:
«Я взагалі вважаю, що повинні тут стояти потерпілі й сказати нам, зазначити, що саме вони хочуть! Чи проводити підготовче, чи відзначати підсудність! Ну, як ми будемо визначати підсудність, то навіщо взагалі проводити підготовче засідання, якщо суд буде звертатися до апеляційного суду для визначення підсудності!? Щоб потім в другий раз поводити підготовче засідання? Ну, немає сенсу ніякого! Саме за цим клопотанням, що надане прокурором, або безпосередньо суду – не зрозуміла позиція! Тому я вважаю, що неможливо провести підготовче судове засідання й неможливо наразі задовільнити це клопотання потерпілих…».
Заслухавши виступи основних учасників процесу, суддя прийняв рішення: «Суд вважає можливим направити подані потерпілими клопотання для вирішення їх Касаційним кримінальним судом Верховного Суду».
З повним текстом ухвали суду можна ознайомитися тут: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98962191
Також суд призначив дату наступного засідання у справі – 23 вересня 2021 року. Необхідність такої тривалої перерви у слуханнях зумовлена відсутністю в Красноармійському міськрайонному суді поштових конвертів та марок (для відправлення кореспонденції з клопотанням потерпілих), а також завантаженістю захисника обвинуваченого Гончарова В.М.
Таким чином процес над Євгеном Бражніковим розпочався з прийняття рішення щодо можливої зміни територіальної підсудності, що не дозволило провести повноцінне підготовче засідання. Крім того початок слухань продемонстрував готовність усіх сторін змагатися задля винесення справедливого рішення по цій важливій, але непростій справі.
Незважаючи на запит українського суспільства на правосуддя в умовах триваючого збройного конфлікту на судовому процесі були присутні лише двоє осіб – й обоє журналісти. Можливо відсутність зацікавлених справою зумовлена заходами протидії коронавірусу, можливо – віддаленістю суду від Києва. Тим не менш сподіваємося, що в подальшому увага до процесу над Євгеном Бражніковим буде зростати, й суду не доведеться виносити важливі для всього суспільства рішення у пустих залах.
P.S. Поки готувався цей матеріал стало відомо про рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду України – суд задовільнив клопотання потерпілих. Відтепер розгляд справи буде перенесено до одного з судів міста Києва й таким чином було вирішено проблему обмеження доступу до правосуддя потерпілих, що фактично проживають у столиці.